Історія справи

Постанова ККС ВП від 06.02.2025 року у справі №201/1636/22
Постанова ВГСУ від 06.02.2025 року у справі №201/1636/22

Постанова

Іменем України

06 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 201/1636/22

провадження № 51-3280км24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2024 року в кримінальному провадженні № 12022041030000032 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна.

2. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2022 року, більш суворим за цим вироком, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання - 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

3. Вироком Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 залишено без задоволення, апеляційні скарги прокурорів задоволено. Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2023 щодо ОСОБА_7 скасовано в частині призначеного покарання та незастосування спеціальної конфіскації.

4. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього належного йому майна.

5. Із мотивувальної частини вироку виключено посилання на щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину як на обставини, які пом`якшують ОСОБА_7 покарання.

6. На підставі статей 96-1 96-2 КК України вирішено конфіскувати у власність держави засіб вчинення кримінального правопорушення - мобільний телефон марки "Iphone 6".

7. Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 травня 2022 року стосовно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 186 КК України постановлено виконувати самостійно.

8. У решті оскаржений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без змін.

9. ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочинів за обставин, детально викладених у вироку.

10. Приблизно в грудні 2021 року у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, та психотропної речовини, обіг якої обмежено, з корисливих мотивів, з метою отримання прибутку. З метою реалізації зазначеного злочинного умислу ОСОБА_7 за невстановлених у ході досудового розслідування обставин отримав від невстановленої під час досудового розслідування особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, не менше 45-ти сліп-пакетів із вмістом вищевказаних речовин, сховав їх серед своїх речей, у які був одягнений, та в сумку, яка була при ньому, і почав пересуватися вулицями міста Дніпра, підшукуючи місця збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, та психотропної речовини, обіг якої обмежено.

11. 10 січня 2022 року в період часу із 11:31 до 19:07 ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи повторно, здійснив за різними адресами в місті Дніпрі закладки сліп-пакетів з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, з метою її подальшого збуту невідомим особам.

12. 11 січня 2022 року під час особистого обшуку ОСОБА_7 виявлено та вилучено один сліп-пакет із особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабісом, один сліп-пакет із особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, та два сліп-пакети із психотропною речовиною, обіг якої обмежено, які були заховані в його одязі; у сумці, яка була при ньому, виявлено та вилучено 12 сліп-пакетів з особливо небезпечним наркотичним засобом обіг, якого заборонено, - канабісом. Зазначені особливо небезпечні речовини ОСОБА_7 придбав і зберігав при собі з метою подальшого збуту шляхом закладок.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

13. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та вирок апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи власний детальний аналіз доказам у кримінальному провадженні та їх оцінку, відмінну від оцінки судів, стверджує про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, недопустимість доказів його винуватості у цій частині, оскільки усупереч вимогам статей 86 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) їх отримано до внесення відомостей про зазначене кримінальне правопорушення до ЄРДР, у межах іншого кримінального провадження щодо ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 307 КК України.

14. Також зазначає про порушення вимог кримінального процесуального закону під час затримання і обшуку ОСОБА_7 , оглядів місця події. Зокрема, вказує на те, що протоколи цих слідчих дій складені з порушенням вимог статей 104 105 КПК України, не містять відомостей про всіх осіб, які брали у них участь, інформації про застосування відеофіксації та пристрій, на який вона здійснювалась, додатки до протоколів не оформлені належним чином. У протоколі затримання не зазначено про вилучення будь-яких речовин, процесуальні права ОСОБА_7 роз`яснено несвоєчасно та повідомлено про підозру з порушенням строків, передбачених ст. 278 КПК України. Також звертає увагу на відсутність підпису уповноваженої особи у постанові про призначення групи прокурорів від 08 лютого 2022 року, ставить під сумнів висновки експертиз, оскільки матеріали справи не містять даних про отримання та закріплення зразків для їх проведення. Наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки твердженням обвинуваченого і свідка ОСОБА_9 про застосування до них фізичного та психологічного тиску з боку працівників поліції.

15. Вважає несправедливим призначене ОСОБА_7 покарання. Зауважує, що при призначенні покарання судами безпідставно враховано попередній вирок від 13 травня 2022 року щодо ОСОБА_7 , даних про який матеріали цього кримінального провадження не містять. Не погоджується із застосуванням спеціальної конфіскації.

16. Також зазначає про недотримання вимог статей 23 404 419 КПК України судом апеляційної інстанції, який безпідставно відмовив стороні захисту в повторному дослідженні доказів, не усунув порушень, допущених судом першої інстанції, належним чином не перевірив доводів в апеляційній скарзі сторони захисту та не зазначив у своєму вироку підстав, з яких визнав їх необґрунтованими.

Позиції інших учасників судового провадження

17. У судовому засіданні суду касаційної інстанції захисник підтримала касаційну скаргу.

18. Прокурор проти задоволення касаційної скарги заперечила.

Мотиви Суду

19. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

20. За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

21. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотним є таке порушення вимог цього Кодексу, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

22. Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Крім цього, зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам ст. 419 КПКУкраїни. За частиною другою цієї статті при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Виходячи з положень вказаних статей закону, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права.

23. Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, якщо в апеляційному суді постає питання про встановлення певного факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції, тоді повнота дослідження доказів щодо цього факту має бути забезпечена у повному обсязі. При залишенні поданої скарги без задоволення, суд повинен переконливо аргументувати свою позицію, адже справедливість засудження не має викликати сумнів. Формальний апеляційний перегляд є несумісним із закріпленими у статтях 2 7 КПК України завданнями та загальними засадами кримінального провадження.

24. У цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції не повною мірою дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.

25. Так, не погодившись із вироком місцевого суду, сторона захисту подала апеляційну скаргу на нього, в якій наводила конкретні доводи щодо допущених органом досудового розслідування численних порушень вимог кримінального процесуального закону, у тому числі права на захист ОСОБА_7 , під час його затримання і обшуку, отримання та фіксації доказів, оформлення протоколів проведених слідчих дій і додатків у нього. При цьому стверджувала про застосування фізичного і психологічного тиску щодо свідка ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_7 , що призвело до штучного створення доказів винуватості останнього. Просила дослідити ряд доказів і визнати їх недопустимими з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі, та ухвалити вирок, яким виправдати ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні.

26. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування положень ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, скарга особи на жорстоке поводження з неюмає бути небезпідставною. Така скарга згідно зі ст. 1 Конвенції покладає на державу обов`язок провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатися з`ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки, а тим більше обґрунтовувати ними свої рішення.

27. Доводи в апеляційній скарзі сторони захисту щодо порушення права обвинуваченого на захист та застосування до нього незаконних методів впливу потребували більш ретельної перевірки з боку апеляційного суду і більш чіткої аргументації в його ухвалі за результатами апеляційного розгляду. Так само і твердження щодо недопустимості доказів, покладених в основу обвинувачення.

28. Проте, ухваливши залишити апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд не перевірив із достатньою повнотою викладені у ній доводиі дав на них відповіді без аналізу та оцінки доказів у контексті доводів апеляційної скарги, формально підтримавши висновки суду першої інстанції і обмежившись загальними фразами про відсутність істотних процесуальних порушень, непереконливість тверджень сторони захисту про неналежність та недопустимість доказів і безпідставність посилань на дії працівників поліції.

29. Такий підхід апеляційного суду не сприяв досягненню завдань кримінального провадження та реалізації обвинуваченим його права на захист. У зв`язку із цим є підстави для часткового задоволення вимог касаційної скарги і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

30. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати вищенаведене, належним чином перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі сторони захисту, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог кримінального процесуального закону і постановити законне та обґрунтоване судове рішення.

31. За умови доведення винуватості ОСОБА_7 в обсязі пред`явленого обвинувачення апеляційному суду необхідно перевірити наявність підстав для кримінально-правової оцінки його дій за ознакою повторності з огляду на спрямованість умислу обвинуваченого. Також у разі підтвердження винуватості ОСОБА_7 рішення про самостійне виконання попереднього вироку щодо нього, а також застосування спеціальної конфіскації у цьому кримінальному провадженні слід вважати обґрунтованими.

32. Не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість обвинуваченого, з метою попередження ризику його переховування від суду, беручи до уваги вимоги ч. 3 ст. 433 КПК України, Верховний Суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом апеляційної інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 днів.

Керуючись статтями 433 434 438 441 442 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Дніпровського апеляційного суду від 27 березня 2024 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід увигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3